КРА́ШАНКА, и, ж.

1. Пофарбоване куряче яйце, призначене для великодніх свят. На великдень, на соломі Против сонця, діти Грались собі крашанками (Шевч., II, 1953, 197); Святки веселії настали. Дівчата хлопців цілували І віддавали крашанки (Рудан., Тв., 1956, 81); Горпина.. роздавала жебракам — кому крашанку, кому шматок проскури (Тулуб, Людолови, І, 1957, 16).

2. діал. Яйце. — На орляче гніздо в одному місці натрапили,— весело розповідали дівчата. — З крашанками (Гончар, Таврія.., 1957, 150); * У порівн. На його видовжене, мов качина крашанка, обличчя лягає тінь самолюбства (Стельмах, І, 1962, 37)

◊ По кра́шанках про́йде і ні о́дної (жо́дної) не розда́вить; З варе́ної кра́шанки курч́а ви́сидить — про хитру, спритну людину. Хитрий [Лантух], дідько б його вхопив!.. По крашанках пройде і жодної не роздавить (Руд., Остання шабля, 1959, 214); [Клим:] Це він на людях посміхається — хитрий, З вареної крашанки курча висидить (Зар., Антеї, 1962, 71).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 330.