КРАП¹, у, ч.

1. розм., рідко. Те саме, що кра́пання. Гомонить великий ліс густим весняним крапом, пахне вологою і терпкими солодощами живиці (Збан., Ліс. красуня, 1955, 122).

2. спец. Забарвлення у вигляді дрібних цяток на чому-небудь. Крап, нанесений на папір набризком, швидко висихає (Гурток «Умілі руки..», 1955, 33); // Малопомітні умовні позначки на зовнішньому боці гральних карт, що їх роблять шахраї для розпізнавання карт.

КРАП², у, ч. Барвник, який добувають із коріння фарбувальної марени.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 324.