КРАН1, а, ч.
1. Трубка з затвором, прикріплена до водопроводу, газопроводу чи іншого резервуару для виливання рідини, випускання газу. Ватя ледве встигла поставити чайник на стіл і закрутити кран самовара (Н.-Лев., IV, 1956, 64); Господарка раптом побачила, що з крана тік тоненький, блискучий струмочок води, і похапцем закрутила колісце (Досв., Вибр., 1959, 232).
2. Пристрій особливої конструкції для перекриття трубопроводу.
КРАН2, а, ч. Механізм для підіймання й переміщення вантажів. Для переміщення дуже важких деталей застосовують мостові крани (Слюс. справа, 1957, 295); Стріла портального крана нахиляється над трюмом баржі (Рад. Укр., 18.XII 1961, 4); Підіймальний кран.
Ба́штовий кран див. ба́штовий.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 323.