КРАДЬКОМА́, присл. Непомітно для інших; нишком. Діти.. полізли крадькома на грушу (Н.-Лев., II, 1956, 378); Жвавій Прісьці обридла така повільна їда, і вона вже крадькома від матері дала Гапці штурханців зо два (Л. Укр., III, 1952, 667); На очах Гордого з’явилася непрошена сльоза, і він крадькома змахнув її долонею (Руд., Вітер.., 1958, 27).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 319.