КРАВЕ́ЦЬ, вця́, ч. Фахівець із пошиття одягу. До голови йшли.. ткачі з клубками в руках, кравці з ножицями, мірошники (Н.-Лев., III, 1956, 24); Я не кравець, а скортіло мене пошити собі одежу (Коцюб., III, 1956, 277); Шиє мені кравець добрі штани (Жур., Вечір.., 1958, 328).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 319.