Про УКРЛІТ.ORG

котючий

КОТЮ́ЧИЙ, а, е.

1. Який котиться (див. коти́тися1 1). Іноді вона [стежка] мені Здається раптом схожа на котючий Клубочок сірий (Вирган, В розп. літа, 1959, 203).

2. Який котить що-небудь. Лист червонів, жовтів, в’янув і обсипавсь, і котючий вітер низався поміж деревом безлистим (Вовчок, І, 1955, 203).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 312.

вгору