КОТУ́ШКА, и, ч.

1. техн. Те саме, що кото́к 3. Попід тином біг з котушкою червоноарміець і змотував чорний дріт (Панч, II, 1956, 150); Він шукав собі транспорту, щоб везти котушки з кабелем (Гончар, І, 1954, 64).

2. ел., радіо. Прилад, що складається з порожнистої циліндричної основи з намотаним на неї дротом. Контурна котушка; Індукційна котушка.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 312.