КОСТУРЕ́ЦЬ, рця́, ч. Зменш. до ко́стур. Я собак боюся.— Ой з костурцем, бабко (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 308.