КОСМОПОЛІ́Т, а, ч.

1. Прибічник космополітизму. Таку стару історичну пам’ятку та дзюбаками, та ломами, та в багно? Зрадники! Нігілісти! Космополіти! (Фр., III, 1950, 116); Космополіти.. заперечували самобутність української мови (Рильський, III, 1956, 63).

2. спец. Рослини й тварини, поширені в усіх частинах земної кулі. Різна фауна й флора буває не тільки в теплих морях, але й в арктичних, отже, і тварини, що живуть на значних глибинах, бувають космополітами (Курс заг. геол., 1947, 165).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 306.