КОРІ́ВКА, и, ж. Зменш.-пестл. до коро́ва 1. — Чи багато корівок та воликів думаєте дати? — спитала сваха (Н.-Лев., III, 1956, 54); Два роки доглядала [телицю], раділа — корівка, думала, буде… (Головко, II, 1957, 121).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 291.