КО́РТИК, а, ч. Вид холодної колючої зброї у формі вузького, короткого кинджала, яку носять офіцери військово-морського та військово-повітряного флоту. Адмірал міцніше нацупив на лоба фуражку, поправив кортик, зібрався йти (Гончар, Таврія.., 1957, 587).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 301.