КО́РОК, рка, ч.

1. Кора коркового дуба, яку використовують для різних потреб; // Вторинна покривна тканина рослин, що міститься під корою або шкіркою. Корок захищає рослину від проникнення в неї бактерій і грибків, а також від об’їдання кори тваринами (Практ. з анат. рослин, 1955, 72).

2. Затичка для пляшки та ін. посуду з кори такого дерева. Стара хвацька вибиває корок з пляшки, переливає горілку до карафки (Ю. Янов., IV, 1959, 148); Скрізь бринів сміх. Хлопали корки з пляшок (Смолич, II, 1958, 114); * У порівн. Смоливус із сіней.. вилетів, мов корок із пляшки (Чорн., Красиві люди, 1961, 27); // Взагалі будь-яка затичка для посуду, трубок і т. ін.

3. Те саме, що підбо́р; каблук. Сотничиха дивиться, усміхається, встає, стукає корками і теж пускається у танець (Стор., І, 1957, 301); Софія не дуже висока, .. ходить на високих корках (Л. Укр., III, 1952, 499); На струнких ногах — капронові панчохи і спортивні туфлі на низеньких корках (Кучер, Прощай.., 1957, 43).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 296.