КОРЕ́КТНИЙ, а, е. Який тактовно та ввічливо поводиться з людьми; ввічливий. З його слів тільки здається мені, що у Кропивницького нема ані примадонни, ані «примадона» і єсть тільки «чесні, коректні робітники»… (Л. Укр.,V, 1956, 211); На уроках [професор] такий важний, коректний, знаючий,— а тут [біля річки] — наче мала дитина (Кол., Терен.., 1959, 37).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 287.