КОРЕГУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех.

1. військ. Вносити поправки в наведення гармат, спостерігаючи їх стрільбу з певних пунктів. Поручик Туманов, щоб було зручніше корегувати стрільбу, услід за піхотою теж кинувся з телефоністами до першої лінії (Панч, І, 1956, 136).

2. книжн., друк. Те саме, що коректува́ти 1, 2. Можна признати рацію моєму бажанню корегувати самій, бо таки автор завжди має гостріше око (Л. Укр., V, 1956, 278); В Адаменка був гострий розум, план того бою цілком постав у його голові, я лише корегував і переводив на практичні рейки (Ю. Янов., II, 1958, 253).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 286.