КОПОВИ́К, а́, ч., заст. П’ятдесят копійок. На другий день Василь знову приносить семигривеника.., на третій — сороковку, на четвертий — коповика (Мирний, IV, 1955, 117); [Суховій:] Та ось тобі п’яти-злотник, а як знайду коня та грамоту, то ще накину коповика (Кроп., V, 1959, 347).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 283.