КО́ПАНЬ, і, ж., рідко.

1. Те саме, що ко́панка 1. А як далеко річка, то щоб був колодязь або копань при коші. З них [отара] напивається щоденно (Сл. Гр.).

2. Те саме, що котлова́н 1. В копані довкола крана юрмився великий натовп (Баш, Вибр., 1948, 35).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 279.