КОНЦЕРТМЕ́ЙСТЕР, а, ч.

1. Той, хто керує групою виконавців в оркестрі (перший скрипаль, альтист і т. ін.). Від концертмейстера залежить рівень всього концерту (Веч. Київ, 13.III 1957, 3); Раніше функції диригента виконував скрипаль-концертмейстер, органіст, клавесиніст тощо (Мист., 2, 1966, 24).

2. Той, хто виконує соло в симфонічному або оперному оркестрі. Марія грала стоячи.. Але від того звуки не стали слабішими.. Була в них пристрасть, і гнів, ..і кохання, яких не звідував жоден концертмейстер світу (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 162).

3. Піаніст, який допомагає виконавцям учити їх партії та акомпанує їм під час концертів. Досвідчені митці, диригенти, режисери, концертмейстери невтомно викохують.. прекрасний квітник талантів (Мист., 3, 1959, 14).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 275.