КОНДИ́ЦІЯ, ї, ж.

1. спец. Якість, норма, яким повинен відповідати товар, матеріал і т. ін. Весь вирощений молодняк реалізують на м’ясо при досягненні ним відповідних кондицій (Птахівн., 1955, 10); Насіння зернових доведено до посівних кондицій і перевірено на схожість (Рад. Укр., 26.11 1957, 2).

2. заст. Умова договору, угоди. За якимись хитрими кондиціями воєвода київський спровадив кілька.. бунтарських загонів за межі воєводства (Ле, Україна, 1940, 134); — Якби я був якийсь авантюрний, не було б нічого легшого, як прийняти ваші кондиції, а потім обдурити вас (Смолич, Прекр. катастр., 1956, І08).

3. тільки мн., заст. Тимчасові підробітки домашніх учителів, репетиторів; приватні уроки. У четвертій інтермедії до драми Довгалевського.. виведено бурсаків-пиворізів, що мандрують по Україні, шукаючи кондицій (Іст. укр. літ., І, 1954, 104).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 259.