КОМІ́СІЯ, ї, ж.

1. Група осіб, якій доручено розв’язувати певні питання. Комісія розібрала діло вербівських селян і звеліла наділить їх кращою землею (Н.-Лев., II, 1956, 261); На третій рік — чуємо, якась комісія їде в село, пасовисько розмірювати (Фр., II, 1950, 48); Дорка пройшла комісію, котра визнала її здоровою (Ю. Янов., Мир, 1956, 72); Приймальна комісія; Виборча комісія.

2. Орган державного управління, який виконує певні функції. Державна планова комісія УРСР.

3. Доручення, пов’язане з купівлею (продажем), за виконання якого встановлюється певна винагорода.

Бра́ти (взя́ти) на комі́сію — брати для (продажу) за певну винагороду. Книгарня бере книжки на комісію (Л. Укр., V, 1956, 100); Здава́ти (зда́ти) на комі́сію — давати посередникові для продажу за певну винагороду.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 247.