КОМПЕТЕ́НТНИЙ, а, е.

1. Який має достатні знання в якій-небудь галузі; який з чим-небудь добре обізнаний; тямущий. — Я довідався про це від компетентної особи (Фр., VI, 1951, 265); — Я не почуваю себе настільки компетентним в іригації, щоб братися за розробку проекту в усіх технічних подробицях (Гончар, Таврія.., 1957, 171); // Який грунтується на знанні; кваліфікований (у 2 знач.). [Микола:] Дякую.. за компетентну допомогу (Мик., І, 1957, 4, 4); Компетентна думка.

2. Який має певні повноваження; повноправний, повновладний. Лікар Нен-Сагор віддав на суд компетентних і високих зборів своїх колег плоди всієї своєї.. діяльності (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 269).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 250.