КОМО́ЛИЙ, а, е, діал. Безрогий. Комолий віл і гулею б’є (Номис, 1864, № 3364).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 248.