КОЛЯ́СКА, и, ж.

1. Чотириколісний ресорний екіпаж з відкидним верхом. Гамза і Гамзиха не забарилися покататися: в один з хороших літніх вечорів, перед заходом сонця, легенька коляска.. вивозила їх на гору (Мирний, IV, 1955 159); Панство почало зручніше вмощуватись у легенькій віденській колясці (Стельмах, І, 1962, 389).

2. Невеликий візок спеціального призначення. За машинами гучними стрілами проносились мотоцикли, здебільшого — з причепними колясками (Смолич, День.., 1950, 29); — Бечак — зветься такий велосипед,— сказав Дорошенко. З вигляду невинний собі триколісний велосипед з коляскою… (Гончар, Тронка, 1963, 332).

3. Те саме, що візо́к 3. Посередині хати стояла порожня коляска-плетянка, а її мешканець тимчасово переселився у ночви. Парувала купеля (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 467).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 238.