КОЛОШНИКО́ВИЙ, а, е, спец. Прикм. до колошни́к. Григорій Сидорович підхопив його [онука] і потяг нагору, майже до колошникової площадки (Ю. Янов., II, 1954, 112).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 236.