КОЛО́ТНИК, а, ч., діал.

1. Сварлива людина; забіяка.

2. Той, хто колотить (у 3 знач.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 235.