КОЛО́ДІЙ, ю, ч. Густий клейкий розчин клітковини на ефірі та спирті, при випаровуванні яких утворюється тонка прозора плівка; використовується в медицині, фотографуванні і т. ін. При наявності видимих порушень її [шкіри] цілості.. необхідно ці місця до початку роботи знезаразити, при потребі перев’язати або заклеїти ваткою, змоченою колодієм (Як запоб. заразн. хвор.., 1957, 23).

КОЛОДІ́Й¹, я́, ч., діал. Великий ніж з дерев’яною колодкою; колодач. Ся поясина з ножем колодієм у піхві була єдиним скарбом і маєтком Остаповим… (Барв. Опов.., 1902, 22).

КОЛОДІ́Й², я́, ч., діал. Колісник.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 228.