КОЗУБЕ́НЬКА, и, ж. Зменш.-пестл. до ко́зуб і ко́зубень. Вона вилізла на товсту черешню, а з неї перелізла на другу, нарвала черешень повну козубеньку й понесла у ганок (Н.-Лев., II, 1956, 161); І хто б у цей час не заглянув у його догідливі очі, ніколи б не повірив, що він.. може.. виривати коси в жінок за козубеньку грибів (Стельмах, І, 1962, 91).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 213.