КО́ЗУБЕНЬ, бня, ч. Те саме, що ко́зуб. Є квіти! І повен грибів козубень! (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 289).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 213.