КОЗИ́РКА, и, ж., розм. Те саме, що ко́зир 1; козирна карта. Суддя, що вдарити козиркою хотів. Піднявши карту, враз немов закаменів (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 82).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 212.