КОЗЕ́Л, зла́, ч.
1. Дика жуйна тварина родини порожнисторогих, що живе переважно в горах. Сніговий козел.. тримається завжди недалеко від снігових полів на неприступних скелях і крутих схилах гірських вершин (Посібник з зоогеогр., 1956, 95).
2. Те саме, що цап1. З козла ні шерсті, ні молока (Укр.. присл.., 1955, 231); Козел меле, козел меле, коза насипає (Барв., Опов.., 1902, 47); * У порівн. Витріщив очі, як козел на нові ворота (Номис, 1864, № 6338).
◊ Козе́л відпу́щення — про людину, на яку звалюють чужу провину, відповідальність за чийсь учинок. — Що ж.., я, виходить, за козла відпущення? (Збан., Малин, дзвін, 1958, 64); Як з козла́ молока́ — немає жодної користі від кого-, чого-небудь.: [Храпко:] Що з вашої науки? Як з козла молока! (Мирний, V, 1955, 134).
3. розм. Вид гри в доміно, карти. В селі оце гуляють, мабуть, у хвильки або в козла (Мик., II, 1957, 85); В перервах.. відбувалися справжні побоїща між видатними майстрами козла (Собко, Мата. затока, 1962, 40); // Той, хто програв у такій грі. Підійшов [Шмалієнко] до групи курсантів, що грали в доміно.. — Сідай, сідай. Через п’ять хвилин устанеш козлом (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 49).
◊ Забива́ти козла́ — грати в доміно. Збирались товариші. Грали в карти або забивали козла (Кочура, Родина.., 1962, 72).
4. спорт. Гімнастичний прилад для перестрибування, що має форму короткої колоди на чотирьох високих ніжках, оббитої шкірою або дерматином. Один молодий чоловік, утомившись стрибанням через козла, одійшов набік і почав надягати на себе сюртук, скинутий було для легкості рухів (Л. Укр., III, 1952, 578); Щоденні стрибки через коня і козла, ходіння по канату, штиковий бій.. робили свою непомітну справу (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 53).
5. мет. Метал, сплав, який застиг під час плавлення й прилип до стінок печі, ківша й т. ін. Найменший прорахунок може спричинитися до утворення в реакторі козла.., коли рідкий чавун, остигаючи в печі, перетворюється в моноліт (Рад. Укр., 29.У 1962, 1).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 211.