КОЗА́, и́, ж.
1. Невелика рогата жуйна тварина родини порожнисторогих, що дає молоко, м’ясо тощо; самиця козла (у 1, 2 знач.). Паслась Коза з козятком коло хати (Шевч., II, 1963, 366); По схилах гір розсипалися отари кіз та овець (Гончар, III, 1959, 171); * У порівн.— Я тебе всього двічі чи тричі бачив на полі, де ти стрибала, як коза… (Мирний, І, 1949, 309).
◊ Всі (і) ко́зи в зо́лоті кому — комусь здається хто-, що-небудь кращим, ніж у дійсності. П’яному і кози в золоті (Номис, 1864, № 11445); І вовки́ [були́, бу́дуть] си́ті, і ко́зи ці́лі; І ко́зи [були́, бу́дуть] си́ті, і (й) сі́но ці́ле — немає шкоди, збитку ні для одних, ні для інших; ніхто не зазнав шкоди, збитків. Його натура була слаба..: він хотів, як кажуть, щоб упасти і не забитися; щоб і кози були ситі, і сіно ціле (Мирний, III, 1954, 186); — Ось бач, як воно все виходить ловкенько. І кози ситі, й сіно ціле (Збан., Курил. о-ви, 1963, 131); Лупи́ти (дра́ти і т. ін.) як Си́дорову козу́ — нещадно бити. [Митька:] І били ж мене батько за се, драли як сидорову козу!.. (Кроп., IV, 1959, 265); На похи́ле де́рево і [всі, всю́ди і т. ін.] ко́зи ска́чуть — ще й всякі неприємності, нещастя на слабку, беззахисну людину. Бригадир Кононенко суворо зауважив: — Відкоша отаким не даєш, то й лізуть. Чи не знаєш: на похиле дерево і кози скачуть (Грим., Незакінч. роман, 1962, 208); Не поспішай (не поспішайте, встигнеш і т. ін.) з козами на торг — не варто без потреби поспішати куди-небудь або з чим-небудь. Мене рішуче притримав за руку Максим Бобровник. — А ти стій на місці. Знаєш прислів’я— не поспішай з козами на торг (Збан., Єдина, 1959, 248); — Та годі вже з вашими качанами… тут їсти хочеться…— нетерпляче озвався Макар.. — Встигнеш ще з козами на торг (Добр., Тече річка..,, 1961, 260); Не хо́че (не ра́да і т. ін.) коза́ на торг, та [її] веду́ть — хоч-не-хоч, а треба робити так, як цього вимагають обставини. [Омелько:] Коли її беруть без приданого, то нехай богові дякує.. Що вона не хоче, так що ж? Коза не хоче на торг, та її ведуть!.. (Крон., IV, 1959, 181); Туди́ (там), де ко́зам ро́ги пра́влять, ірон.— у в’язницю, на заслання. — Якби мій позов добувся до рук станового, то він би запровадив мене туди, де козам роги правлять!.. (Мирний, IV, 1955, 384); — Рубонеш одного, а вони селом наваляться на тебе, дадуть, скільки влізе, духу, а потім відправлять туди, де козам роги правлять (Стельмах, II, 1962, 109); Прийшла́ ([ще] при́йде; т. ін.) коза́ до во́за — доведеться ще кому-небудь звернутися з проханням до тієї людини, якій колись він відмовив у чомусь або до якої не хотів звертатися з певних причин. Читаючи лист Франка, я не могла не подумати: «прийшла коза до воза» (Л. Укр., V, 1956, 212); — Чекайте, чекайте! Ще прийде коза до воза… Ви ще мене згадаєте (Речм., Весн. грози, 1961, 125).
2. перен., розм. Про жваву, рухливу дівчину. — Не знаєш, ..чия ота фата [дівчина]? — й показав на Гашіцу. — Котра? Ота коза дика в білій спідниці? (Коцюб., І, 1955, 234); Дзвонар сміхотливим поглядом провів дівчину і захоплено подумав: «Яозя. Росте ж на чиюсь голову» (Стельмах, І, 1962, 63).
3. розм., рідко. Те саме, що воли́нка. Грають [пастухи].. на своїх інструментах: козі і дерев’яній дудці (Коцюб., III, 1956, 412); Трапляються.. іноді дуже цікаві [інструменти],.. що їх вживають гуцули: флояра та денцівка, зроблені на зразок сопілки, трембіта, ..коза (Іст. укр. музики, 1922, 92).
4. розм., заст. Те саме, що в’язни́ця. Чоловіка та старшого сина за крадіж у козу посаджено (Барв., Опов.., 1902, 252).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 209.