КОЖНІ́СІНЬКИЙ, а, е, займ. означ., розм. Абсолютно кожний, кожний без винятку. Мак поспіль вкрив городи коло кожнісінької хатки (Вовчок, І, 1955, 323); З тих пір, як Христя збожеволіла, бігала [кума] кожнісінький день доглядати її дітей (Григ., Вибр., 1959, 203).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 208.