КОВТЬО́БА, и, ж., діал.

1. Ковбаня. А вже кабана то шукай де-небудь біля ковтьоби (Сл. Гр.).

2. зневажл. Про незугарну, неохайну людину. Другі дівчата розбирали: то красивий, то ковтьоба, то зух, а для неї [Галі] вони [парубки] всі рівні (Мирний, IV, 1955, 119).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 206.