КОВТО́ЧОК, чка, ч. Зменш. до ковто́к¹. Мартоха почала хилити горілку маленькими-маленькими ковточками (Л. Укр., III, 1952, 673); Настя маленькими ковточками пила воду (Собко, Нам спокій.., 1959, 94).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 206.