КО́ВОРОТ¹, а, ч., заст. Ворота, якими перекривали вихідні вулиці села для охорони посівів від свійських тварин. З поля череда вертав, і десь у повороті затихає пастухова сопілка (Кучер, Зол. руки, 1948, 105).

КО́ВОРОТ², а, ч., діал. Коловорот (див. коловорот²).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 205.