Про УКРЛІТ.ORG

ковнір

КО́ВНІР, а, ч., розм., рідко. Те саме, що ко́мір. З малих і великих пачок випаковувала вона цукрові фігурки: дами в коротких сукнях, паничі в циліндрах і високих ковнірах (Кобр., Вибр., 1954, 71); 3 цієї веселої і теплої копиці [дітей] раптом хтось почав мене за ковнір витягати на світ божий (Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 12).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 205.

вгору