Про УКРЛІТ.ORG

ковач

КОВА́Ч, а, ч., діал. Коваль. Ескортовані юрбою обшарпаної малечі. Брянський і Черниш неквапом підіймались вузенькою кривою вуличкою вгору, де, як вказували діти, мав бути ковач (Гончар, III, 1959, 91).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 202.

вгору