КО́БАЛЬТ, у, ч.

1. Хімічний елемент, сріблясто-білий метал із червонястим вилиском, твердіший від заліза. Після марганцю в тому ж ряду стоять ще три елементи — залізо, кобальт і нікель (Заг. хімія, 1955, 81); Залізо, мідь і кобальт у вигляді сірчанокислого розчину дають поросятам-сисунам, щоб запобігти їх недокрів’ю (Свинар., 1956, 166).

2. Темно-синя фарба, до складу якої входить цей метал.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 200.