КНЯ́ЖИЧ, а, ч., іст. Те саме, що князе́нко. Боярин Мирослав узяв на руки княжича Данила і, держачи поперед себе, гукнув: — Ось князь наш! (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 26); Сам король частує знатних гостей — королевичів та княжичів (Шиян, Іван — мужицький син, 1959, 20).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 199.