КНЕ́ХТИ, ів, мн. (одн. кнехт, а, ч.). Парні тумби на палубі судна або на пристані для закріплювання канатів, снастей. Андрій і Марко скочили на берег і почали кріпити трос, обмотуючи ним береговий кнехт (Трубл., Шхуна.., 1940, 16); На пароплав було перетягнено солідний сталевий трос, його приладнали до кормових кнехтів (Ю. Янов., II, 1954, 94).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 196.