КЛІТИ́НКА, и, ж. Зменш.-пестл. до кліти́на. О земле моя, мій ти світе, тобою душа вся сія! З тобою згадками я злитий, як кожна клітинка моя (Сос., Солов. далі, 1957, 161); Марко розірвав конверт і витяг з нього аркуш паперу в клітинку (Мик., II, 1957, 488).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 185.