КЛЯ́СКАТИ, аю, аєш, недок., діал. Плескати. Кляскати в долоні; //Ляскати [Круста:] Та тільки нащо ж там раба шукати? Ось я пучками клясну — прийде й сам. (Кляскає пальцями) (Л. Укр., II, 1951, 394).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 194.