КЛЮ́КНУТИ, ну, неш, док., перех. і неперех., розм., фам. Однокр. до клю́кати. Еней оставив із носатку Було горілки про запас, Но клюкнув добре по порядку (Котл., І, 1952, 167).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 192.