КЛИ́ЧНО. Присл. до кли́чний. Парубок аж руку підняв рвучко та клично, ніби кликав.. своїх (Цюпа, Назустріч.., 1958, 221); Тут так багато вогнів, так клично звучали пісні! (Скл., Святослав, 1959, 177).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 183.