КЛИНЦЮВА́ТО. Присл. до клинцюва́тий. З-під чорної хустки клинцювато окреслюється високий лоб (Стельмах, На.. землі, 1949, 208).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 183.