КЛЕ́ПАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до клепа́ти 1, 2. Коси нам не затупіють: Клепані гаразд, Руки наші не умліють, Скосим луг зараз! (Кроп., V, 1959, 131); Тут висіла зброя й обладунок перших київських воєвод — залізний, клепаний такими ж цвяхами, шолом без заборола, ..щит і топір (Скл., Святослав, 1959, 34).

2. у знач. прикм. Вигот. клепанням. Найпростіший плоский металевий затвор являє собою металеву раму з профільної кутової сталі зварної або клепаної конструкції (Довідник сіль. будівельника, 1956, 118); Клепані труби.

◊ Кле́паний на язи́к — те саме, що Го́стрий на язи́к (див. го́стрий). Була у них дочка-одиначка, дівчина-підліток, та така клепана на язик, гостра та розумна, хоч би й кому не попустить (Укр.. казки, легенди.., 1957, 395).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 180.