Про УКРЛІТ.ORG

клекітливий

КЛЕКІТЛИ́ВИЙ, КЛЕКОТЛИ́ВИЙ, а, е. Який клекоче. Ще мить, і він загинув би у клекотливому вирі (Донч., III, 1956, 229); Клекітливий Черемош; Клекітлива юрба; // Який має схильність клекотати (у 1 знач.). Клекітливий птах.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 179.

вгору