КЛЕКТА́ТИ, клекчу́, кле́кчеш, недок., рідко. Те саме, що клекота́ти. Повисши в небі на крилах, Клектала хижая орлиця І, вчувши клекіт, в комишах Ховалась боязкая птиця (Щог., Поезії, 1958, 376).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 179.