КЛЕЙМО́, а́, с., спец.

1. Особливий знак, помітка на виробі, товарі, що вказує на сорт виробу, назву підприємства, яке виготовило товар, і т. ін. Декотрі сиділи з п’яльцями й гаптували жовтими та червоними читками береги на сукні та фабричні клейма (Н.-Лев., II, 1956, 97); На бічній щоці барабана ставиться заводське клеймо, де зазначено завод-виготівник, марку, довжину й вагу проводу (Сіль. лінії електропередачі, 1956, 115).

2. Знаряддя, яким ставлять цей знак. Найбільш простим способом клеймування є вибивання цифр, букв або знаків на поверхні деталей металевим клеймом (Слюс. справа, 1957, 274).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 178.