КЛАСИ́ЧНИЙ, а, е.
1. Стос. до класицизму. Над самою водою неначе стоїть величезний храм класичної архітектури (Н.-Лев., II, 1956, 415); [Монтаньяр (холодно):] Сі декламації, мій пане, зайві, трагедія класична вийшла з моди (Л. Укр., II, 1951, 176); На узгір’ї, серед віковічного лісу, здіймався у височінь білий палац з класичними колонами (Бурл., О. Вересай, 1959, 88); «Адвокат Мартіан» [драма Лесі Українки] міг би служити зразком послідовного дотримання суворих класичних канонів єдності дії, місця і часу (Вітч., 2, 1961, 152).
2. Створений класиком (у 1 знач.), класиками; виняткового значення, зразковий. Вона змушувала його цілими вечорами слухати музику, переважно класичну — Баха, Гайдна, Бетховена (Коцюб., І, 1955, 407); Книга Леніна «Дитяча хвороба «лівизни» в комунізмі» є класичним твором у питаннях стратегії і тактики ленінізму (Біогр. Леніна, 1955, 231); Протягом багатьох років дослідник працює над вивченням української класичної прози — творчості Нечуя-Левицького, Панаса Мирного (Рад. літ-во, 18, 1955, 23); // Характерний, типовий для кого-, чого-небудь. Вона змовкла, очевидно, ще раз уявивши той класичний образ узбека (Ле, Міжгір’я, 1953, 94); // розм. Найкращий у своєму роді; чудовий. Завтра ще на «Вільгельма Телля» підемо у самий класичний віденський театр (Л. Укр., V, 1956, 41); — Через отаку канаву плигонув! Класичний стрибок! (Донч., V., 1957, 473); — Сьогодні ж у нас вальпургієва ніч! «Хазяїн» каже, класична ніч (Гончар, III, 1959, 263).
3. Стос. до світу стародавніх греків і римлян; античний. Богині класичного світу чогось проти його волі сновигали у його голові одна за другою (Н.-Лев., III, 1956, 18); // Пов’язаний із вивченням старогрецької й латинської мов та античної літератури. Слухав [Іван] лекції з класичної філології у професора Венцлевського (Кол., Терен., 1959, 155).
Класи́чна гімна́зія — у дореволюційній Росії — середня школа, де обов’язково вивчались старогрецька й латинська мови та антична література; Класи́чна осві́та — освіта, заснована на вивченні старогрецької й латинської мов та античної літератури; Класи́чні мо́ви — старогрецька й латинська мови.
4. Схожий красою до статуї стародавніх греків і римлян; правильний (про риси обличчя, будову тіла тощо). Уся її класичної краси голова була оповита волоссям (Н.-Лев., IV, 1956, 323); Вона не мала ні класичного профілю, ні правильного овалу обличчя, ні гордо посадженої голови (Панч, В дорозі, 1959, 205).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 175.