КЛАДОВИ́ЩЕНСЬКИЙ, а, е. Прикм. до кла́дови́ще; цвинтарний. Біля залізних кладовищенських воріт бабусі продавали квіти (Донч., V, 1957, 538); // Власт. кладовищу. Гула і дзвеніла глибока кладовищенська тиша (Вітч., 5, 1946, 94).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 172.